Про тактику рогейну, спорядження, одяг, їжу

Євгеній Миргородський, 2006-05-22

Примітка: ці нотатки є узагальненням невеликого особистого досвіду аматорського рівня.

Трохи про тактику

Мапи видаються учасникам за кілька годин перед стартом для планування маршруту. Команді потрібно продумати загальний порядок взяття контрольних пунктів, тобто розбити пункти на ланцюжки (петлі) і вирішити, у якому порядку їх проходити. При цьому варто поміряти різні варіанти проходу ланцюжків (починаючи зі "збираємо всі пункти" і поступово відкидаючи маловартісні та віддалені пункти). Зазвичай, перше бажання — збирати всі, але потрібно дивитися, чи варто гаяти час на маловартісні пункти чи краще зберегти його для того, щоб встигнути пройти більше дорожчих.

Ланцюжки варто оцінювати не стільки в кілометрах, скільки в годинах. Для цього потрібно знати свою приблизну швидкість руху у лісі. Якщо вона поки невідома, можна брати до розрахунку швидкість 3.5-4.0 км за годину, а вже на дистанції підрахувати дійсну швидкість руху.

При плануванні потрібно враховувати, які пункти потраплять на темний час доби. Якщо є така можливість, краще залишити на ніч групу простіших (на відкритих місцях; на чітко виражених однозначних об’єктах чи на об’єктах, що прив'язані до доріг, і таке інше). Важливо пам’ятати, що вночі погано проглядаються форми рельєфу, а довгі азимутальні ходи можуть узагалі привести до втрати орієнтації.

У гірській місцевості потрібно також приділяти увагу висотному розташуванню пунктів, щоб зайвий раз не перетинати лощини та хребти.

Команда має вирішити, чи буде вона повертатися до базового табору. Повернення дозволить нести менше їжі й одягу, але і призведе до додаткових витрат часу. Для початківців запланувати повернення може бути корисним у тому сенсі, що після першої світлої частини дистанції може вже не залишитися сил і бажання продовжувати. Тоді сон у таборі протягом кількох годин чи навіть усієї ночі буде дуже доречним. З самого ранку з новими силами можна буде пройти ще петлю.

У фізичному плані можна спробувати таку тактику: на рівних ділянках і спусках бігти, не дуже напружуючись, а на підйомах, незручних дорогах і поза дорогами йти пішки. Особистий досвід показав, що при чергуванні бігу і ходьби здатність підбігати зберігається протягом усієї дистанції.

У відношенні останньої частини дистанції варто обов’язково продумати основний та скорочений варіанти і вже за часом вибирати, яким йти. Запізнення в рогейні карається дуже суворо: мінус 10 балів за кожну хвилину при вартості пунктів 20...90 балів, чи мінус 1 бал при вартості 2...9. Фініш команди через півгодини після закінчення контрольного часу призводить до зняття.

Необхідне спорядження

Мапа з контрольними пунктами видається кожному членові команди, тому кожному учаснику бажано мати компас.
На команду потрібно обов’язково мати декілька ручок, тому що при відмітці на контрольних пунктах треба у картку команди записувати час приходу, а на аркуші, що прикріплений до контрольного пункту, вписувати номер наступного пункту, що команда має намір узяти. На випадок дощу потрібно мати пакет для картки.
Для вимірювання довжини шляхів при плануванні зручно користуватися курвіметром.
Для нічного часу кожному учаснику необхідний ліхтар, що здатний світити протягом хоча б 8 годин. Мінімальні потреби у світлі — освітлення мапи і землі під ногами — може забезпечити простий світлодіодний ліхтар типу Petzl Tikka. Але для огляду місцевості і пошуку контрольних пунктів краще мати більш потужний ліхтар (наприклад, Petzl Tikka XP чи Petzl Mio XP). Ліхтарі на основі ламп розжарювання малопридатні, тому що вони не можуть світити тривалий час.
Для запасних речей, їжі, води необхідний невеликий зручний рюкзак.

Одяг і взуття

Як не дивно, основною проблемою після 12 годин руху може бути не фізична втома, а натирання стоп, особливо їх підошви. Взуття повинне бути перевірене, швидко сохнути, ніде не тиснути. На жаль, той факт, що у кросівках можна комфортно пробігти двогодинний крос, ще не означає, що після половини доби стопам буде так само комфортно. Для зменшення натирання можна заздалегідь заклеїти лейкопластиром п’яти та інші місця, що труться. Деякі люди перед тим, як одягти шкарпетки, посипають стопи тальком чи змазують кремом. Бажано мати змінні шкарпетки на дистанції.

Крім того, у багатьох людей від тривалого руху натирається шкіра в паху, між сідницями та в інших місцях. На відміну від проблеми стоп, ця легко вирішується, якщо перед стартом змастити поверхні тіла, що натираються, кремом чи вазеліном.

Крем і запасні лейкопластири варто взяти із собою на дистанцію.

Одяг є не таким критичним, як взуття. Потрібно лише пам’ятати, що дистанція триває 24 години, і за цей час температура може змінюватися в широкому діапазоні, від денної жари на сонці до нічного похолодання. Крім того, можливі дощі. Тому одяг варто підібрати так, щоб можна було легко утеплитися або навпаки роздягнутися.

Їжа і пиття

Дистанції рогейну планують таким чином, щоб вони проходили через місцеві джерела і колодязі, а якщо їх мало, то організують суддівське підживлення водою. Це робиться для того, щоб учасникам не потрібно було носити із собою надмірну кількість води. Тому літрової пластикової пляшки на кожну людину зазвичай вистачає.

Підбір їжі дуже індивідуальний. Зазвичай із собою беруть трохи висококалорійних вуглеводів (мед, батончики, льодяники, печиво, мармелад), сухофрукти (курага, фініки, родзинки). Обмежуватися солодощами не варто, тому що під час навантаження швидко зникає бажання їх їсти. Добре йдуть солоні горіхи (мигдаль, можливо, арахіс), бутерброди із солоним сиром; можна взяти кілька апельсинів або мандаринів — вони добре освіжають.

Із більш серйозним поглядом на ці питання можна ознайомитися на сторінці X-Race Portal.